Апеляційний суд залишив рішення першої інстанції без змін

Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області було оскаржено позивачем до Рівненського апеляційного суду, яким його позов до колишньої дружини було задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідачки на його користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини, в розмірі ¼ частки від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття, однак відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини з батьком. Заявник просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким визначити місце проживання дитини з ним.

Колегія суддів відмовила у задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає оскаржуване позивачем рішення суду попередньої інстанції постановленим з дотриманням норм чинного законодавства і з врахуванням висновків щодо  застосування відповідних норм права до спірних правовідносин, викладених в постановах Верховного Суду.

Із матеріалів справи вбачається, що після розірвання шлюбу між сторонами була усна домовленість, що діти проживатимуть з матір’ю.

Згодом малолітній син виявив бажання жити з батьком, що й стало підставою для звернення до суду з позовом до колишньої дружини про стягнення з неї аліментів і визначення місця проживання дитини з ним. Згідно висновку Органу опіки та піклування міської ради зазначено, що доцільним є місце проживання дитини з батьком. Позивач та відповідачка, як відомо з матеріалів, справи досягли згоди щодо проживання дитини з батьком, ще до подання позову.

Прийшовши до висновку Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції правильно, всебічно застосував правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні цього спору.

Оскаржене позивачем судове рішення суд апеляційної інстанції залишив без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.